СЦЕНАРІЙ АНДРІЇВСЬКИХ ВЕЧОРНИЦЬ ПО-ГУЦУЛЬСЬКИ

 АНДРІЇВСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ 

ДІЙОВІ ОСОБИ

Катерина – Діана

Тітка Оксана

Маруся – Софія

Дід – Вася Монастирецький

Баба – Слава, П’ятнюк

Дівчата

Хлопці

 

Українська світлиця, святково прибрана. Лавка, стіл, піч, горщики, макітри. На стінах вишиті рушники, на долівці доріжки. На столі вишитий рушник, а на ньому запашний хліб, сіль та мед.

Ведуча1: Узимку, коли завершувалися роботи частішали дівочі та парубочі гуляння.

Ведуча2: Це було 13 грудня і вважається днем пам`яті мученицької смерті одного із дванадцяти апостолів Христових – Андрія Первозванного.

Ведуча1: За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії і дійшов аж до Києва, де на одному із пагорбів поставив хрест і сказав: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа!» Згодом там, де він установив хрест, було споруджено Андріївську церкву.

Ведуча2: Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія, а ігри, забави нагадали молодість батькам, бабусям, дідусям.

Ведуча1: Хай сьогоднішнє свято відкриє перед вами розум, мудрість, щедрість нашого народу!

Дівчинка(мал.): Українські вечорниці
Починаємо не раз,
Нехай сміх і пісня ллється
В серці кожного із нас.

Хлопчик(мал.): Обійдіть весь світ безмірний
І скажіть, в якій країні
Так зберігся скарб безцінний,
Як у нашій Україні?

Дівчинка(мал.):
Гей, на наших вечорницях
Хто сумний – розвеселиться!
Співи, танці, небилиці –
Гарні будуть вечорниці!

На сцену вибігає дівчина, виглядає когось.

Маруся. Матусенько, де ви там! Нікого не має. Мабуть побігла свою куму Оксану кликати на вечорниці.
(звертається до залу) Доброго вас вечора, люди добрі. Ой, багато вас тут зібралося! Ви, напевно, всі хочете побувати на наших вечорницях. Правда?
(виходить господиня).

Катерина. О, а хто це тут без мене ґаздує? Це ти, Марічко? Що це ти тут розповідаєш, балакаєш без зупину. Це вже чиста правда, що в твоєму язику кісток нема!

Маруся. Мамусенько, так, це я розповідаю всім про наші вечорниці. Ой, так хочеться все швидше їх розпочати і вареників наших покуштувати!

Катерина. А в кого це ви, Марусе, хочете проводити вечорниці?

Маруся. Як у кого? Так у нас же, мамусенько. Ми ж з вами домовились.

Катерина. Ніхто зі мною не домовлявся і нічого я не знаю. Знайшли місце, де проводити.

Маруся. Мамусенько, та що ви таке говорите. Он подивіться скільки людей зібралося у нас. Що ми їм скажемо. Кажіть чи дозволите в нашій хаті вечорниці проводити? Що люди скажуть, що в цілому селі не знайшлося хати на вечорниці? Раз так, тоді я піду! (іде до дверей).

Катерина. Ой, Марусе, постривай! Та я ж пожартувала, коли так то я дозволяю.

Маруся. Що ж ви нам всім голову морочите! Я біжу покличу дівчат та хлопців.
(вибігає з хати)

Катерина. (застеляє стіл, запалює свічку, сідає за столом!) Ось так завжди. Така вже хитра в мене Маруся, вміє завжди викрутитись! Та ж у мене пішла. Точнісінько, як я була колись молодою.

(до хати заходить тітка)

Тітка Оксана. Доброго здоров’ячка, кумонько.

Катерина. (лякається) Дай Боже здоров’я.

Тітка Оксана. Дізналась, що у вас будуть вечорниці і зайшла подивитися. Чи дозволиш, домашна ґаздине?

Катерина. Ой, кумонько, налякала ти мене! Заходь, заходь та сідай на лаву.

Тітка Оксана. О, та ти так гарно прибрала в хаті. Йой, кумонько, навіть не здається мені, що я на вечорницях. Хоч і виросла в селі, а на вечорницях ще не була! Ох я нині нагуляюсяся, так нагуляюся.

(ідуть зі співом, до хати стукають дівчата)

Дівчата. Тітко Катерино, можна до вас на вечорниці?

Катерина. Заходьте, дівчатонька, прошу.

(заходить гурт дівчат).

Тітка Оксана. Я бачу, що ви вмієте весело сміятися, співати, а чи вмієте працювати?

Дівчата. Вміємо.

Катерина. Тоді чи допоможете мені в одній справі (дає їм перебирати крупу).

Ворожіння 1. Тарілки

Дівчина: А мені бабуся казали, що колись ворожили на речах. Дівчина, якій ворожили, виходила за двері. Тоді дівчата брали тарілки і ставили під них речі: хустку, склянку, перли, нитки, вінок. Котра витягувала хустку – буде щаслива, коли склянку – чоловік буде заходити в шинок, коли перли – суджений буде добрий, нитки – чоловік буде дуже гордий, а вінок – швидко вийдеш заміж.

 

Ворожіння 2. Кидання чобіт

Дівчина1: А ще поворожімо на чоботах. Треба зняти лівий чобіт, кинути його до воріт. Якщо носок повернутий п'яткою до воріт, жити дівчині ще рік вдома, якщо в якийсь інший бік — вийде в новому році заміж.

Дівчина: (Танцюючи)
Чобітки веселі в мене,
Як піду гуляти,
Чобіточки тупотять,-
Хочуть танцювати.

Дівчина3: Ану, дівчата, хто сміливіший?

Дівчина2: Я хочу.

Дівчина4: І я спробую.

Дівчина5: Цікаво, якою буде моя доля?

(ворожать)

Ворожіння 3. Переставляння чобіт.

 Тітка Оксана:  Дівчата, не взувайтеся! Ви ж іще чобіт не переставляли, щоб дізнатися, хто з вас найпершою заміж вийде!

Господиня: Твоя правда! Бачиш, ти згадала, а я вже й забула! Всі пам'ятають, як це ворожіння провести?

Дівчата: – Так!

-   Ні!

-   Пам'ятаємо!

-   Не  знаємо!

Тітка Оксана: Тож слухайте! Знову ж таки, беремо чобіт і ставимо по черзі один за одним. Чий перший за поріг переступить, та першою заміж вийде! Поворожимо?

Дівчата: Так! Звичайно!

( Звучить музика. Дівчата переставляють чоботи і радісно коментують:)

- Я перша заміж вийду!

-  А я друга!

-  А я третя!

Тітка Оксана. Оце дівчата, дивлюсь я на вас тай згадую собі, коли я була також молодою, гарною, скільки я хлопців мала. Кожному вміла голову закрутити.

(дівчата сміються) В цей час чути пісню все голосніше.

Це прийшли хлопці (стукають у двері тричі). Співають “__________________”. Стукають до хати.

Перша дівчина. Агов, хто такий?

Перший хлопець. Пес сліпий (гавкає).

Маруся. Не пустимо! Як візьмемо рогатини, поламаєм ваші спини!

2 хлопець. Та пустіть, це ж ми, хлопці.

Маруся. Та заходьте вже, заходьте!

(хлопці заходять до хати).

Хлопці. Добрий вечір у вашій хаті.

Катерина. Добрий вечір хлопці! Дівчата, вже за роботою, ви також не сидіть дурно. Беріть лущити квасолю.

У той час на іншому кінці села

Сцена в домі баби й діда

Одна з дівчат виходить на перед і починає співати коломийку.

Дівчина.

В Верховині добре жити
Верховина попід гОрбом.
В Верховині такі хлопці
Як підпеньки в торбі.

Хлопець.
Єк ми мила заспівала,
Єк ми мила вдала,
Така вчора на базарі
Дьоготь продавала!

2-дівчина.
Ти думаєш, легінику,
Що я ті любила
Кобись стояв коло води,
Я би ті втопила.

2-хлопець.
Ти думаєш дівчинонько,
Що за тобов гину,
Я за другов дівчиноньков
Лиш бровами кину.

3-дівчина.
Ти думаєш, дурний дурню,
Що я тебе хочу,
Я такими бахурами
Фасулі толочу.

3-хлопець.
Ти не думай дівчинонько,
Що за тобов гину,
Я таких аж 24
Маю за годину.

4-хлопець. Дівчата, хлопці, не будемо сваритися, краще всі разом потанцюємо.

(танцюють, виходять дідо з бабою).

Дід. Як почули ми з старою, що тут так весело, то й собі захотіли подивиться на ваші гуляння.

Дівчина. Діду, а давайте з нами затанцюємо.

Дідо. Ой, дівчатонька, я вже старий. Але хоч старий, то, може, ще щось втну.

(танцюють коломийку, під кінець падають на землю)

Хлопці (співають пісню “Ішов дід по гриби, баба по підпеньки”).

Баба. Скажу я вам дівчата, ось таке, коли повиростаєте, то виходіть заміж тільки за хлопців зі свого села. Бо таких файних хлопців, як у нас, ніде нема, правду вам кажу. На собі переконалась. І красиві, і роботящі, і погуляти вміють.

Тітка Оксана. Правда, правда, дівчата. (підступає ближче до діда)

Хлопець. Ой щось я зголоднів!

Дівчина. Е, хлопці, та ми зараз вас нагодуємо калитою. Принеси-но, Марічко, кочергу.

Дівчина. Ану побачимо, хлопчики дорогі, яку хто собі долю наворожить. Сідайте на оцю ось кочергу та верхи на ній спробуйте підстрибнути й відкусити калити.

Марічка. Головне – не засміятись. Тоді доля ваша буде щасливою. Ану, хто сміливіший?

(Кусання калити)

Ворожіння 4. На книжці

Тітка Оксана. Поворожіть-но, дівчатка і хлопці, ще на книжці. Усі ви вчені, то точно цікаво буде. Одна дівчина тримає книжку. Інші по черзі ставлять запитання, називають номер сторінки й рядка у книжці, де знаходиться відповідь.

(ворожать)

Катерина. Вже й робота підходить до кінця. І наворожилися, і по господарству з вас хороша поміч. Дуже дякую всім, що мені допомогли.

Маруся. Тим часом зварились вареники. Тож прошу усіх до столу. Любі гостоньки, а вареники наші не прості, а з сюрпризом, кому попадеться, тому й повезе (всі пригощаються, жартують).

(подає на стіл, всі сідають, їдять)

Дівчина. Дівчата, хлопці! Вже пізня година, треба додому вертати.

Маруся. Давайте ще заспіваємо.

(співають, дехто встає, прощається з господинею)

Гей, засьвіти, місяченьку, з Загіря,  Ой час же нам, братя наші, з за стіля. Засвіти нам, місяченьку, засвіти; Позволь Боже ції свята зустріти.

Катерина. Дякую всім, хто прийшов до нас на вечорниці!

Маруся. Матусенько, я піду, проведу дівчат та хлопців.

Катерина. Іди доню, не барися, (гасять свічку, під музику слова за сценою)

Ой така то гарна
Прибрана й багата
Ніколи не змеркне
Українська хата.