ЗАГАЛЬНОВЖИВАНІ ТА СТИЛІСТИЧНО ЗАБАРВЛЕНІ СЛОВА. ПРОСТОРІЧНІ СЛОВА

КОНСПЕКТ УРОКУ 

Теоретичний матеріал для здобувачів освіти

Вправи

Домашня робота

Завдання:

1. Перегляньте 9-ту серію мультсеріалу “Моя країна - Україна”.👇

https://www.youtube.com/watch?v=llPWUJD2a74&ab_channel=Novatorfilm

2. Випишіть просторічні та діалектні слова

Теоретичний матеріал для вчителя

Стилістично забарвлені слова

Стилістично забарвлена лексика співвідноситься з одним чи кількома (але не з усіма) функціональними стилями. Ці слова часто виступають як паралельні до нейтральних: розуміти (нейтральне), усвідомлювати (книжне), кумекати (розмовне); піти (нейтральне), вирушити (книжно-офіційне), ушитися (просторічне); збори (нейтральне), збіговисько (зневажливе); високий (про чоловіка – нейтральне), довготелесий (розмовне).

Книжна лексика

Серед стилістично забарвленої лексики найбільш чітко протиставлені книжні та розмовні слова (втручатися – влазити, сунутися; позбавитися – відкараскатися).

Першу групу слів частіше зустрічаємо в писемній мові (назвемо їх книжними), другу – в усному мовленні (розмовні слова).

Спільною ознакою книжної лексики є до деякої міри відчутний відтінок “книжності”, тобто у побутовому мовленні такі слова будуть “чужими”.

До цього шару слів належать такі, що властиві книжному мовленню в цілому (еквівалентний, престиж, ерудиція, передумова), і лексеми закріплені за певним функціональним стилями (протокол, ухвала – за офіційно-діловим; монокультура, синтаксис – за науковим). Ця друга група слів може бути поділена на наукову, офіційно-ділову та публіцистичну лексику.

Наукова лексика представлена термінами всіх галузей наук та номенклатурним назвами. У складі української термінологічної лексики є компоненти, утворені на питомому ґрунті (нерідко як кальки чужих слів): клітина, водень, множник, добуток, присудок, займенник. Велика кількість українських термінів – слова іншомовного походження: префікс, косинус, натуралізм, морфема.

Прикладами офіційно-ділової лексики є слова указ, постанова, рішення, акт, декларація, комюніке, нота, протокол, угода, заява, ухвала, розпорядження, зобов’язання, наказ, звіт, референдум, підстава та ін. Ці слова називаються канцеляризмами в тому випадку, коли вживаються в мовленні, не пов’язаному з офіційно-діловим стилем, тобто тільки в стилістично невідповідному контексті.

Професійно-виробнича лексика вживається при визначенні спеціальних виробничих процесів, знарядь, продуктів виробництва. Кожна професія має своє коло професійно-виробничої лексики, куди входять і терміни, й офіційно-ділова лексика, і загальновживані слова, що в даній сфері набувають фахового значення. Наприклад, для професії вчителя – це слова учень, клас, школа, педрада, урок, підручник, канікули, чверть, півріччя, табель тощо.

До книжної лексики відноситься й урочиста, стилістично підвищена, яка становить неодмінну складову частину публіцистичного та художнього (поезія) стилів. Використовується вона і в усному мовленні (ораторський стиль). На відміну від термінологічної та офіційної, позначеної певною “сухістю”, урочисті слова надають висловлюванню високої тональності.

До урочистої лексики входить велика кількість старослов’янізмів і застарілих слів: стяг, зодчий, провісник, воїн, дар, борня, дерзання, торжество, клич, звитяжний, дерзновенний, величний, дерзати, сотворити, провіщати, возвеличувати, слава.

Близькою до урочистої є поетична лексика. Це вживані здебільшого в поетичному мовленні слова, які надають йому милозвучності, піднесеності, образності. Вони здатні викликати в читача естетичну насолоду. Частина таких слів прийшла в українську літературну мову з фольклору: гай зелененький, хрещатий барвінок, коник вороненький, козак молоденький, дівчина-калина, білеє личко, карії очі, голубонька, серденько, чистеє поле, синєє море, місяць яснесенький, темная нічка, буйний вітер, вишневий садочок, дрібні сльози, жива вода, золотії шабельки, кленові мости, ясні зорі. Значну кількість поетичних слів українська мова успадкувала зі старослов’янської: стяг, правиця, чоло, вуста, рамена, перли, благословляти, возлюбити, соратник, приязнь та ін. Поетична лексика української мови поповнюється і з художнього мовлення: чари, розкіш, мрія, надія, щирий, неозорий, леліяти, дитинна та ін.

Розмовна лексика

Розмовна лексика в широкому розумінні цього поняття об’єднує дві групи слів: розмовно-літературну і просторіччя.

До розмовно-літературної лексики української мови належать слова капризун, капут, катюша (реактивний міномет в роки Великої Вітчизняної війни), головка капусти, кашкетка, квасниця (дика яблуня), кирпоносий, кицька, кіло, кінно (верхи), кіптюга (куряво), кучер (візник), лохи (лахміття), лебедиха (самка лебедя). Це лексичні одиниці, що входять до складу літературної мови, не порушуючи її норм. У розмовній формі літературної мови вони вживаються нарівні з нейтральними компонентами, не знижуючи стилю. Тобто, до складу розмовної лексики належать слова, що, будучи літературними, надають мовленню розмовного забарвлення. Як правило, вони використовуються в усному варіанті літературного мовлення. Ця лексика відтворює прохання, спонукання, наказ, ствердження, заперечення, різні життєві імпульси: упрохувати, під’юджувати, сіпатися, чухмаритися, белькотіти, маніжитися, репетувати, ліжма, навстоячки, навкидя, мастак, гультяй, крутій, скиглій, завидющий, хитрющий, хрясь, бах, геп, бух. 

Що ж до другої частини розмовної лексики, – просторіччя, – це розмовно-знижені слова типу: агакати, мамкати, викати, тикати, волоцюга, злидота. Просторічна лексика перебуває на грані літературного вжитку і часто виходить за межі літературної мови. Сюди належать слова перекручені, спотворені з погляду норм літературної мови: звиняйте, піраміндон, скомпрометувати, санаторія, хвершал, хвігіль, секлетар, булгахтер, лаболаторія, інциндент; слова з різко зниженим, експресивним забарвленням: злигатися, знюхатися, свиняка, пика, рило, стерво. Просторічними елементами в українській мові є невмотивовані русизми на зразок пожалуста, понімаєте, діжурний, зобилля, ізячний, канєшно, невдобно. Така лексика, крім усного розмовного мовлення людей з низькою мовною культурою, використовується для надання текстові жартівливо-іронічного забарвлення, а ще частіше для негативної характеристики персонажів: “Хто вас, босяцюги, на чужу землю просив? Забирайтесь к чортовій матері, поки ребра цілі, поки голова на в’язах стирчить. Забирайтеся, злидні чортовії” (М. Стельмах).

Одним із компонентів цієї лексики є вульгаризми – просторічно-вульгарні слова, що перебувають за межами літературної мови і включають у себе лайки, прокльони, прізвиська.