Діагностувальна робота за ГР2 для 6 класу. Авдіювання

 

Марина Павленко

Небезпечні польоти Василька Симоненка

  Скільки пам'ятає себе Василько, стільки він хотів стати льотчиком. Маленьким сподобався йому віршик, що склав троюрідний брат Льоня Щербань: "Я маленький льотчик, / Я зроблю літак…" Розповідав його вдома з таким запалом, що мама навіть вирішила, що це не Льоня, а Василько придумав. 

  У війну літаки не вабили, а лякали. Були схожі на чорні хрести й несли в собі смерть і руїну. Коли в 1943 році рідні Біївці звільнили від німців, всі місцеві хлопчаки «запаслися» різною зброєю та патронами, які познаходили біля села, і десантували через бур'яни на болото. Ця «військова операція» закінчилася поразкою. Постріли на болоті наполохали селян. «Вояків» швидко виловили, зброю відібрали і під грізним конвоєм відправили додому, де довелося вислухати бідкання та докори від батьків. 

  До десятирічки в селі Тарандинці, де вчився Василько, в один кінець з Біївців було 9 кілометрів. Як тепло й сухо – мовби й нічого. А в дощову або зимну погоду – кепсько. Одіж та взуття не встигали за ніч висихати на грубці. Але ходити до школи – це закон навіть у несамовиту хуртечу. Вчителька дивувалась, мама переживала… А Василь віджартовувався: «Доки дійду до школи – всі уроки повторю. Доки назад – усі пісні переспіваю!» 

  А бажання літати ніяк не проходило. Нові «навчальні» польоти відбулись на річці Удаї, що текла через село. Хлопці придумали розвагу: нахиляли майже донизу молоду вербу, на верхівку якої видирався «льотчик», а потім відпускали дерево. Воно розправлялося і пружиною викидало того, хто на верхівці, в річку. Якось Василько-льотчик випустив гілки завчасно і впав з триметрової висоти не у воду, а на мокрий пісок. Потім кілька днів дома лежав, бо спина дуже боліла. 

   Був би тато, може, його б твердого слова послухав, бо мамини плачі й дідові умовляння не діяли. От тільки де він – той тато? Не подає про себе звістки, і мама його марно жде… 

   Плавав Василько дуже добре, річку Удай перепливав, як торпеда. А якось узявся перепливати річку, прив'язавши до спини весло. Підступне латаття, яке на перший погляд таке гарне, оперезало його й потягло на дно. Як не борсався, ще більше заплутувався в лататті. Своїм життям семикласник Василь завдячує біївському дядькові, що рибалив недалеко і побачив, що хлопчина вже захлинається. 

  Серед інших відчайдушних пригод була спроба скупатися у річці восьмого березня, коли ще вся крига не зійшла. Або «політ» на старому вітряку. Після цього «польоту» хлопця принесли додому в рядні, і він ще довго не міг ні встати, ні поворухнутись. Одужував довго… 

  У чеканні того часу, коли зможе сісти в літак, Василько блискуче вчиться в школі й починає писати вірші. Напевно, це від батьків. Ганна Федорівна – мама майбутнього поета, хоч і була зайнята селянською роботою, а тягнулася до влучного слова та пісні – збирала примовки й приказки в окремий зошит під назвою «Перлини поміж людей». Кажуть, що і тато мав літературний дар. Але Василь обминає думки про нього, бо вважає, що ніякий дар не може бути вищим за талант совісті, людяності, відповідальності. Через все життя він пронесе зневагу до батьків, що кидають, забувають своїх дітей, і велику повагу до Жінки, до Матері.

 Найбільше на Василькове захоплення поезією впливав дідусь Федір Трохимович, який любив промовляти в риму й купував онукові книжки. Через роки Василь Симоненко згадував: «Ми йдемо через сінокіс, і темніє над нами небо, і дзвенить земля на тисячу ладів, і я слухаю. Слухаю небо, і слухаю землю, і слухаю дідову мову. І в серце моє вливається якась незрима сила, що на віки вічні прив'яже мене до цієї землі, до співучої тихої мови». 

  Бувало, що запитував діда: «А Україна – найкраща?» А той відповідав: «Батьківщину, як і маму, люблять не за те, що вона краща за всіх, а за те, що – твоя, рідна». Згодом пісня Симоненка «Лебеді материнства», у якій є такі рядки: ...Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину… облетить увесь світ. 

  Довелося Василю пережити голод 1947 року. Про ті жахливі місяці заборонено було не тільки писати, а й згадувати. Тому перша збірка сміливих поезій Симоненка вийшла лише в 1962 році.

 Він був одним із перших поетів-«шістдесятників», які прорвали мовчанку і сказали про те, що боліло його народові. 

 Польотом щонайвищої висоти стане його освідчення Україні в синівській любові: 

Ради тебе перли в душі сію, 

Ради тебе мислю і творю. 

Хай мовчать Америки й Росії, 

Коли я з тобою говорю. 

 А черкаський журналіст Микола Сніжко – колега Василя Симоненка по роботі в газеті «Молодь Черкащини», запам'ятає й перекаже нащадкам заповіді-вимоги поета до власних творів: 

1. Знати мову, якою пишеш. (Говорити українською мовою, а не "на українській мові"). 

2. Бути освіченою людиною. 

3. Не бути байдужим до людей. 

4. Працювати до сьомого поту. 

5. Мати те, що від Бога, – талант. 

 Шкода, що талант Василя Симоненка розвиватиметься недовго і обірветься на злеті. Але він встиг досягти найвищої висоти, злетів із малого полтавського села – в класики. Прямісінько у безсмертя.

Тестові запитання

Ким з дитинства мріяв стати Василько? 

А. Поетом 

Б. Льотчиком 

В. Вчителем 

Г. Художником

Хто склав віршик, який сподобався Василькові? 

А. Сам Василько 

Б. Його мама 

В. Троюрідний брат Льоня Щербань 

Г. Дідусь

Що відчували діти під час гри у «військову операцію» на болоті? 

А. Сум 

Б. Нудьгу 

В. Злість 

Г. Захоплення

Чому Василько не любив дощову або зимову погоду? 

А. Не можна було гратися 

Б. Не було транспорту 

В. Одяг і взуття не встигали висохнути 

Г. Було темно

Що Василько говорив про дорогу до школи?

А. Вона дуже легка 

Б. Не хоче туди йти 

В. Повторює уроки й пісні по дорозі 

Г. Часто запізнюється

Як Василько впав з верби? 

А. Вітер зірвав 

Б. Його хтось штовхнув 

В. Завчасно відпустив гілки 

Г. Верба зламалась

Хто врятував Василька, коли той заплутався в лататті? 

А. Його товариш 

Б. Мама 

В. Дядько з Біївців 

Г. Рибалка з сусіднього села

Що сталося після «польоту» з вітряка? 

А. Василько вивихнув руку 

Б. Його принесли додому в рядні 

В. Нічого не сталося 

Г. Він став боятися висоти

Яке хобі з’явилося у Василька в школі? 

А. Риболовля 

Б. Гра на скрипці 

В. Малювання 

Г. Написання віршів

Що збирала мама Василя у зошит? 

А. Пісні 

Б. Приказки й казки 

В. Прислів’я і примовки 

Г. Народні казки

Хто найбільше вплинув на Василя в любові до поезії? 

А. Учителька 

Б. Дідусь Федір Трохимович 

В. Старший брат 

Г. Сусідка

Яким було головне ставлення Василя до Батьківщини? 

А. Байдуже 

Б. Синівська любов 

В. Патріотична критика 

Г. Змішане

БВГВ ВВВБ ГВББ